Алексієнко Анатолій Володимирович - учасник російсько-української війни, старший солдат.

Народився у місті Малин, де зростав і навчався у загальноосвітній школі № 6. З юних років він вирізнявся активним характером, був надзвичайно товариським і мав багато друзів, які цінували його за щирість. Рано розпочавши трудовий шлях на будівництві в Києві, він загартував свій характер, навчився брати на себе відповідальність та приймати виважені рішення. Попри професійну діяльність у столиці, він залишався серцем у рідному місті, активно долучався до життя громади та брав участь у благодійних ініціативах.

Найбільшою мрією його життя була велика та міцна родина. Він встиг стати надійною опорою для дружини та первістка, проте побачити свою другу дитину йому не судилося — вона народилася вже після того, як батько загинув. На честь воїна дружина назвала новонародженого сина Анатолієм — на знак вічної любові та пам’яті про батька. Саме заради того, щоб його діти жили у вільній країні, він з перших днів повномасштабного вторгнення став до лав територіальної оборони Малина, а за місяць добровільно мобілізувався до Збройних Сил України.

У війську він проходив службу на посаді майстра ударних безпілотних авіаційних комплексів. Побратими знали його як професіонала та надійного товариша. Його життя обірвалося 07 червня 2025 року поблизу населеного пункту Мирноград на Донеччині під час виконання бойового завдання. Герой повернувся до рідного міста «на щиті» і був похований 05 січня 2026 року на Городищанському кладовищі.